Церква села Мильники або "Чудо на болоті"

Якось проїжджаючи через село Мильники, я звернув увагу на місцеву церкву. Це сучасний на вигляд тридольний храм, чимось схожий на капличку із західних кінофільмів. Уважно оглянувши основу купола над притвором, помітив, що вона не цегляна (як я подумав, побачивши церкву здалеку), а дерев'яна. І дерево - вже почорніле, досить старе.

Незабаром з'ясувалося, що у Свято-Миколаївської церкви є своя, дуже цікава, оповита легендами історія, що починається десь у 1620 році, а сам храм побудований у 18 столітті.

Митченки. Капсули часу

У цій статті, без детальних роз'яснень, опублікую три документи початку ХХ століття, які розповідають про релігійне та освітнє життя села Митченки. Вони, як "капсули часу", перенесуть нас у ті, вже досить далекі часи, епоху молодості наших прадідів. Наприкінці статті додаються старовинні та сучасні карти, на яких позначено село Митченки.

Носівка - Шняківка - Білорічиця - Кленове - Носівка або "Перша сотня 2018"

Початок велосезону 2018 видався якийсь неправильний, можна сказати "невелосипедний". Спочатку Максим Андрійович готувався до здачі зовнішнього незалежного оцінювання знань, потім я брав участь у тактичних навчаннях бригади територіальної оборони. Був час тільки для тренувань, та й то нечастих. Тільки 29 червня з'явилася можливість сходити в похід, і хоча прогноз погоди лякав дощами з грозами, ми швидко спакували рюкзаки, провели технічний огляд байків і рушили назустріч пригодам.

Проїхавши знайомими місцями і кілька разів потрапивши під дощ, виїхали на ґрунтову дорогу на околицях села Рівчак-Степанівка, звірили показання GPS та карту, і вперед польовими дорогами у напрямку Ніжинського району. Незабаром вибралися на асфальт у районі села Садове, зорієнтувалися на місцевості та взяли курс на село Шняківка.

Носівка - Бобровиця - Вороньки - Козацьке - Новий Биків - Петрівка - Макіївка - Носівка або "Слідами цукрових баронів"

Настав час написати про одну з подорожей 2017 року, яку ми здійснили 22 липня, але руки до цієї справи дійшли лише зараз, навесні 2018 року. А всьому виною, що став уже традиційним, "спін-офф" основного оповідання: спочатку планувалося написати невелику історію, але я так захопився вивченням першоджерел, що дві сторінки тексту в Word переробляв кілька разів протягом майже 3 місяців. Та щось я відволікся від основної теми...

Закінчувався другий місяць літа, але через різні причини (основна - комп'ютерний вірус "Петя", що забрав багато ночей та вихідних, але так і не довів київському начальству, що скорочувати IT-фахівців у районних відділеннях "Ощада", принаймні , безглуздо) на нашому рахунку була тільки одна велоподорож - "Перша сотка 2017". Трохи подумавши, ми вигадали маршрут з технічною назвою "Вздовж річки Супій", в який перед стартом були внесені деякі зміни. У результаті він отримав назву: "Слідами цукрових баронів", чому ми його так назвали? Зрозумієте, дочитавши цей нарис.