вівторок, 29 серпня 2017 р.

Носівка - Ніжин - Бахмач - Мовчинів - Митченки - Короп - Вишеньки - Радичів - Криски - Понорниця - Рихли - Оболоння - Короп - Митченки - Бахмач - Ніжин - Носівка або "Подорож до Мезинського національного парку"

Ось, з'явилося трохи вільного часу, і я починаю роботу над розповіддю про подорож до Мезинського національного природного парку. Відразу скажу, шлях видався нелегкий (стовпчик термометра в тіні постійно долав позначку 30 градусів Цельсія, на сонці плавився і провалювався асфальт, та й уночі було більше 20), але всі тяготи похідного життя були успішно подолані. У подорожі взяли участь постійні члени клубу – я та Максим Андрійович, а також наш гість Вакуленко Кирило. Тривалість нашого велопоходу – 4 дні. У зв'язку з жорстокою спекою і палючим сонцем рухатися намагалися в основному рано-вранці, та й невелику частину шляху довелося їхати електричкою. Але про все по порядку...

пʼятниця, 11 серпня 2017 р.

Повість про село Вишеньки

У цьому оповіданні розповім про село Вишеньки, в якому збереглися найцікавіші в культурному та архітектурному плані споруди: палац Румянцева-Задунайського та Успенська церква.
Спочатку про самий населений пункт. Село Вишеньки розташоване в райському куточку Полісся, на мальовничому березі річки Десна за 15 км від районного центру, стародавнього міста Короп. Перша писемна згадка про село датується 1679 роком. Але люди заселяли ці місця ще 15 тисяч років тому, біля Вишеньок виявлено сліди пізньопалеолітичного поселення. Свого часу село належало гетьманам Івану Самойловичу, Івану Мазепі, Павлу Полуботку. 1767 року Вишеньки придбав граф Петро Румянцев-Задунайський, президент Малоросійської колегії та генерал-губернатор Лівобережної України. З цього моменту Вишеньки стали місцем будівництва одного з найхимерніших і найнеординарніших палаців тодішньої Російської імперії. І до цього дня село відоме світу саме завдяки витвору Петра Румянцева-Задунайського. Далі розповідь безпосередньо про палац.