Носівка - Держанівка - Чемер - Вовчок - Носівка або "Перша сотня 2017"

21 травня 2017 року наш велоклуб (у тому ж складі: я і Максим Андрійович) прокинувся від зимової сплячки і вибрався в перший у новому велосезоні туристичний похід під мудрою назвою "Перша сотня 2017". Хоча проїхали трохи більше – аж 120 км. Похід "порадував" сильним зустрічним вітром, дощем та дуже поганими (навіть для України) дорогами. Але не все було так погано. Далі, про все по порядку...

Виїхали близько восьмої ранку, сподівалися на хорошій швидкості пройти відкриту місцевість, поки вітер не зміцнів. Але природа зовсім не хотіла слухатись прогнозу погоди розміщеному на сайті sinoptik.ua, сильний вітер піднявся з самого ранку. Після села Іржавець зупинилися на невеликий вимушений ремонт. Далі наш шлях лежав через ліс, де наш слух радував чудесний весняний спів пташок. Невдовзі нас зустріло село Адамівка. До речі, це мало стати тематичною точкою старту нашої експедиції, чому? У цьому селі десь у 90 роках 17 століття у родині реєстрового козака Дем'яна Демешка (інші джерела кажуть Лемешка) народилася донька Наталія... У найближчому майбутньому – Наталія Дем'янівна Розумовська – мати графа Олексія Розумовського та останнього гетьмана України Кирила Розумовського. Далі заїхали до села Держанівка, де відвідали дерев'яну Троїцьку церкву збудовану у 1880 році. Далі через поля і село Розівку, де, як свідчить Вікіпедія, 7 мешканців, але реально бачили лише одного собачку, дісталися до села Чемер. Тут ми вперше побачили ноу-хау вітчизняного автодору: залиті бетоном (!) дірки в асфальтовому покритті... Це просто лютий ***... Ну, гаразд, далі про позитивне.

Руїни Михайлівської церкви

У цій статті розповім про людське невігластво, розгильдяйство та байдужість. У селі Чемер є напівзруйнована дерев'яна Михайлівська церква. Збудували її у 1888 році. Раніше на її місці стояла інша церква, теж Михайлівська. Ще наприкінці минулого століття вона була в більш-менш задовільному стані і її ще можна було б відновити, але жителі села вирішили поставити собі церкву на новому місці, а стару закинули, при цьому влаштували навколо неї величезне сміттєзвалище. І все це прямо за будівлею сільради. Зараз похмурі руїни Михайлівського храму приховані в густих непролазних хащах. Залишки даху прикривають лише притвор храму. Стіни, що залишилися беззахисними перед атмосферними опадами, почорніли та майже повністю прогнили. Хоча ще можна розгледіти окремі розписи на стінах і прочитати імена їх авторів: це зображення Архангела Михайла написане "Радістю Данила Шиша" та Архангела Гавриїла - "Радістю Димитрія Дорошенка". Також над вікнами місцями залишилися різьблені лиштви... Але ж замість почорнілого напівзруйнованого храму-примари, Михайлівська церква могла б стати безцінною пам'яткою історії, оскільки побудована на місці більш ранньої дерев'яної, теж Михайлівської церкви, в якій, ще будучи пастухом, співав Олексій Розум - майбутній граф, фельдмаршал і фаворит імператриці Єлизавети Петрівни. Адже якби на Різдво 1731 року полковник Федір Вишневський не зайшов у ту церкву, не почув би прекрасний голос Олексія, що втік від батька-п'яниці, в сусіднє село і став співчим у церковному хорі, не було б захоплюючої казки "Про простого пастуха і прекрасну принцесу"... На жаль, нікого ні в Козелецькому районі, ні на Чернігівщині не турбує доля старовинної дерев'яної церкви, що руйнується в глибокому запустінні...

Носівка - Бобровиця - Макарівка - Мостище - Марківці - Заворичі - Бобровиця - Носівка або "Маршрут-ласо"

2 жовтня 2016 року останні теплі дні якимось чудом співпали з вихідними. Як їх краще провести? Звісно ж на велосипеді! І ми вирішили накинути "ласо" (дивіться схему маршруту) на Київську область, загальна дистанція перевалила за 120 кілометрів, що непогано для коротких осінніх днів.

Про сам похід: вибралися в дорогу після 9 ранку, бо восени вранці дуже холодно, а возити зайвий одяг ліньки, дув сильний зустрічний вітер, особливо це відчувалося на відкритих ділянках, проїхавши 15 км, я вже почав сумніватися в адекватності виборі дистанції походу... Але незабаром відкрилося "друге дихання" і все налагодилося. До села Макарівка доїхали майже без зупинок. Тут помилувалися ставком на річці Бистриця та унікальною в історичному плані церквою великомучениці Параскеви. Цей храм заслуговує на окрему статтю, тому читайте про нього тут. Незабаром дісталися Рудьківки, тут крім красивого великого ставка, є кафе "Стара Фортеця" у формі стародавнього замку з вежею. Далі проїхавши через червоно-жовто-іноді-зелений осінній ліс, в'їхали на територію села Сухиня. У селі закінчилася асфальтована дорога, і до села Мостище (до декомунізації Петрівське) добиралися сипкою піщаною польовою дорогою проти сильного вітру. Тут відвідали місцеву пам'ятку – Михайлівську церкву. Розповім трохи про цю архітектурну пам'ятку...

Унікальна церква села Макарівка

В селі Макарівка, яке розташувалося на берегах річки Бистриця на території Бобровицького району Чернігівської області, збереглася унікальна дерев'яна церква великомучениці Параскеви. Унікальність цього храму полягає в часі споруди: це одна з небагатьох культових споруд, споруджених у період антирелігійної кампанії більшовицької влади на території Радянської України у 20 роках минулого століття.

Після приходу більшовиків до влади у 1917 році релігійна політика була послідовно спрямована на викорінення релігії як несумісної з марксистською ідеологією. Декретом «Про землю» 1917 року були націоналізовані монастирські та церковні землі. У 1921 - 1922 роках внаслідок неврожаю, посиленого тяжкою шкодою, понесеною через Громадянську війну, а також продовольчої політики більшовиків у роки військового комунізму в радянській більшовицькій імперії вибухнув голод. І хоча Церквою було зроблено низку кроків по пом'якшенню наслідків неврожаю (наприклад у липні 1921 року патріарх Тихон спільно з письменником Максимом Горьким звернулися до американського народу з проханням допомогти нужденним) під приводом "боротьби з голодом" більшовики розгорнули широкомасштабну кампанію з вилучення церковних цінностей. Пізніше комуністичний диктатор Йосип Сталін відверто захоплювався вмілим зіштовхуванням Церкви та голодуючих.