Носівка - Остер - Соколівка - Андріївка - Чернігів - Орлівка - Олишівка - Носівка або "День Незалежності 2017"

День Незалежності люди відзначають по-різному: хтось шашликами "на природі", хтось збиранням урожаю картоплі, хтось їде в гості до рідних, а хтось, взагалі, не злазить з улюбленого м'якого дивана... Ми ж маємо, вже семирічну , традицію – ходити цього дня у похід. Точніше велопохід...

Спочатку маршрут "День Незалежності 2017" було розраховано на 4 дні. Але через капризи погоди понад триста кілометрів шляху довелося пройти за 3 дні. Графік подорожі вийшов спартанський: майже весь час або їзда велосипедом, або приготування їжі, або збори в дорогу. Вільний час був або рано-вранці, або пізно ввечері. Навіть фотографувати доводилося, можна сказати, "з сідла". Але про все по порядку...

Носівка - Адамівка - Будище - Лемеші - Носівка або "Слідами Розумовських"

Із запізненням більш ніж у три роки публікую нарис про подорож нашого велоклубу історичними місцями: "Слідами Розумовських". З запізненням тому, що писати нариси я почав лише рік тому, а велоподорожей на той час вже назбиралось багато. Тому я час від часу переміщаюся думками в минуле і відтворюю в пам'яті колишні спогади.

Одноденний маршрут "Слідами Розумовських" завдовжки близько 100 кілометрів було пройдено 10 серпня 2014 року. У ході подорожі ми відвідали села, де народилися мати та батько Олексія та Кирила Розумовських - Наталія та Григорій Розуми. Але про все по порядку. Рано-вранці виїхали з Носівки у бік села Іржавець. Стояла спекотна безвітряна погода. Дорога якою їхали не бачила ремонту вже років 15-20, а може й більше, і, схоже, ніхто не збирається вкладати в це гроші і в найближчому майбутньому. Цілу годину добиралися до Іржавця, тільки в центрі села дорога покращала, але лише для того, щоб знову погіршитися на виїзді. Єдине, що відремонтували останнім часом у селі – церква. Далі нас зустрів приємною прохолодою ліс. Невдоволення від розбитої дороги компенсувалося свіжим повітрям літнього соснового лісу.

Носівка - Ніжин - Бахмач - Мовчинів - Митченки - Короп - Вишеньки - Радичів - Криски - Понорниця - Рихли - Оболоння - Короп - Митченки - Бахмач - Ніжин - Носівка або "Подорож до Мезинського національного парку"

Ось, з'явилося трохи вільного часу, і я починаю роботу над розповіддю про подорож до Мезинського національного природного парку. Відразу скажу, шлях видався нелегкий (стовпчик термометра в тіні постійно долав позначку 30 градусів Цельсія, на сонці плавився і провалювався асфальт, та й уночі було більше 20), але всі тяготи похідного життя були успішно подолані. У подорожі взяли участь постійні члени клубу – я та Максим Андрійович, а також наш гість Вакуленко Кирило. Тривалість нашого велопоходу – 4 дні. У зв'язку з жорстокою спекою і палючим сонцем рухатися намагалися в основному рано-вранці, та й невелику частину шляху довелося їхати електричкою. Але про все по порядку...

Повість про село Вишеньки

У цьому оповіданні розповім про село Вишеньки, в якому збереглися найцікавіші в культурному та архітектурному плані споруди: палац Румянцева-Задунайського та Успенська церква.

Спочатку про самий населений пункт. Село Вишеньки розташоване в райському куточку Полісся, на мальовничому березі річки Десна за 15 км від районного центру, стародавнього міста Короп. Перша писемна згадка про село датується 1679 роком. Але люди заселяли ці місця ще 15 тисяч років тому, біля Вишеньок виявлено сліди пізньопалеолітичного поселення. Свого часу село належало гетьманам Івану Самойловичу, Івану Мазепі, Павлу Полуботку. 1767 року Вишеньки придбав граф Петро Румянцев-Задунайський, президент Малоросійської колегії та генерал-губернатор Лівобережної України. З цього моменту Вишеньки стали місцем будівництва одного з найхимерніших і найнеординарніших палаців тодішньої Російської імперії. І до цього дня село відоме світу саме завдяки витвору Петра Румянцева-Задунайського. Далі розповідь безпосередньо про палац.

Носівка - Ніжин - Крути - Пам'ятне - Носівка або "День Незалежності 2014"

Поки є вільний час вирішив написати про наші давні походи. Сьогодні опишу подорож, що відбулася 24 серпня 2014 року. У День Незалежності було вирішено вирушити до пам'ятника, який безпосередньо пов'язаний із боротьбою народу України за свою свободу. Вибір ліг на Меморіал пам'яті героїв Крут, відкритий у 2006 р. на залізничній станції "Крути" у селі Пам'ятне Борзнянського району.

Вирушили в дорогу з самого ранку, бо вже о 6 годині стовпчик термометра показував +23, і день, незважаючи на закінчення літа, обіцяв бути спекотним. За містом Ніжин зупинилися трохи перепочити, і одразу ж у дорогу, тому що змінився вітер і з'явилися дощові хмари, розглядати місцевість і фотографувати вирішили на зворотному шляху. Минули села Кунашівку, Бакланове, Крути та Пам'ятне приїхали до Меморіалу пам'яті героїв Крут.

Носівка - Держанівка - Чемер - Вовчок - Носівка або "Перша сотня 2017"

21 травня 2017 року наш велоклуб (у тому ж складі: я і Максим Андрійович) прокинувся від зимової сплячки і вибрався в перший у новому велосезоні туристичний похід під мудрою назвою "Перша сотня 2017". Хоча проїхали трохи більше – аж 120 км. Похід "порадував" сильним зустрічним вітром, дощем та дуже поганими (навіть для України) дорогами. Але не все було так погано. Далі, про все по порядку...

Виїхали близько восьмої ранку, сподівалися на хорошій швидкості пройти відкриту місцевість, поки вітер не зміцнів. Але природа зовсім не хотіла слухатись прогнозу погоди розміщеному на сайті sinoptik.ua, сильний вітер піднявся з самого ранку. Після села Іржавець зупинилися на невеликий вимушений ремонт. Далі наш шлях лежав через ліс, де наш слух радував чудесний весняний спів пташок. Невдовзі нас зустріло село Адамівка. До речі, це мало стати тематичною точкою старту нашої експедиції, чому? У цьому селі десь у 90 роках 17 століття у родині реєстрового козака Дем'яна Демешка (інші джерела кажуть Лемешка) народилася донька Наталія... У найближчому майбутньому – Наталія Дем'янівна Розумовська – мати графа Олексія Розумовського та останнього гетьмана України Кирила Розумовського. Далі заїхали до села Держанівка, де відвідали дерев'яну Троїцьку церкву збудовану у 1880 році. Далі через поля і село Розівку, де, як свідчить Вікіпедія, 7 мешканців, але реально бачили лише одного собачку, дісталися до села Чемер. Тут ми вперше побачили ноу-хау вітчизняного автодору: залиті бетоном (!) дірки в асфальтовому покритті... Це просто лютий ***... Ну, гаразд, далі про позитивне.

Руїни Михайлівської церкви

У цій статті розповім про людське невігластво, розгильдяйство та байдужість. У селі Чемер є напівзруйнована дерев'яна Михайлівська церква. Збудували її у 1888 році. Раніше на її місці стояла інша церква, теж Михайлівська. Ще наприкінці минулого століття вона була в більш-менш задовільному стані і її ще можна було б відновити, але жителі села вирішили поставити собі церкву на новому місці, а стару закинули, при цьому влаштували навколо неї величезне сміттєзвалище. І все це прямо за будівлею сільради. Зараз похмурі руїни Михайлівського храму приховані в густих непролазних хащах. Залишки даху прикривають лише притвор храму. Стіни, що залишилися беззахисними перед атмосферними опадами, почорніли та майже повністю прогнили. Хоча ще можна розгледіти окремі розписи на стінах і прочитати імена їх авторів: це зображення Архангела Михайла написане "Радістю Данила Шиша" та Архангела Гавриїла - "Радістю Димитрія Дорошенка". Також над вікнами місцями залишилися різьблені лиштви... Але ж замість почорнілого напівзруйнованого храму-примари, Михайлівська церква могла б стати безцінною пам'яткою історії, оскільки побудована на місці більш ранньої дерев'яної, теж Михайлівської церкви, в якій, ще будучи пастухом, співав Олексій Розум - майбутній граф, фельдмаршал і фаворит імператриці Єлизавети Петрівни. Адже якби на Різдво 1731 року полковник Федір Вишневський не зайшов у ту церкву, не почув би прекрасний голос Олексія, що втік від батька-п'яниці, в сусіднє село і став співчим у церковному хорі, не було б захоплюючої казки "Про простого пастуха і прекрасну принцесу"... На жаль, нікого ні в Козелецькому районі, ні на Чернігівщині не турбує доля старовинної дерев'яної церкви, що руйнується в глибокому запустінні...