Мої подорожі: Носівка - Бобровиця - Нова Басань - Новий Биків - Макіївка

11 вересня 2016 року відбулася найдовша одноденна подорож у поточному році, за день було пройдено близько 135 кілометрів за кільцевим маршрутом Носівка - Бобровиця - Нова Басань - Новий Биків - Макіївка - Носівка, основна мета - оглянути пам'ятки Нового Бикова.

З Носівки виїхали приблизно о 8-й ранку, сонце яскраво сяяло і було спекотно. Приємною свіжістю підбадьорив ліс перед Кобижчою - найбільшим селом України, тут аж 3 залізничні зупинки. Проїхали через Бобровицю, де сфотографували пам'ятник кобзареві Остапу Вересаю. У селі Озеряни оглянули Обеліск Слави, пам'ятник Невідомому Солдатові на Братських могилах та затишну сільську Свято-Миколаївську церкву. Проїхали село Майнівка, про нього буде окрема історія.

Колись це були землі полковника Майнова. 4 квітня 1875 року вдова полковника поміщиця А. А. Майнова, склала духовний заповіт, згідно з яким заповідала маєток і 492 десятини землі в Козелецькому повіті Чернігівської губернії та 118 десятин у Московській губернії на відкриття при селі ремісничого училища. Незабаром поміщиця-меценатка померла, і лише через 15 років було виконано її волю. Сільськогосподарську та ремісничу школу першого розряду назвали Майнівка. Все це я опишу і додам фото в окремій статті трохи пізніше (зараз займаюся дослідженнями з цього питання).

Далі проїхали через села Щаснівку та Осовець, між ними розташувалася нова Покровська церква. Незабаром лишилося за спиною село Брагінці, на горизонті з'явилася Нова Басань.

Дещо з історії села: Нова Басань виникла в середині XV століття, як прикордонна фортеця для захисту населення від набігів кочівників. За переказами група селян на чолі з Яковом Зубцем за 18 км на південний схід від села спорудила у лісі земляну фортецю та оглядову вежу. Укріплення отримало назву Зубцівське містечко, біля якого виникли хутори. Також у 1918-1920-х довкола села діяла так звана «банда» Демида Ромашки – «самостійника до мозку кісток», як писали тодішні газети. З цього краю "совітам" не вдавалося вирвати для себе жодного зернятка. Тоді вони заслали до табору захисників свого агента Степана Шуплика, який підступно знищив отамана. За це Степанові дали верхового коня та шаблю, на ефесі якої була подяка «Храброму гражданину УРСР…». А в народі закріпилася фраза: «Це було тоді, як прохвіст Шуплик вирвав Ромашку...». Також в Новій Басані ми змогли побачити: Свято-Вознесенську церкву збудовану у 1852 році, пам'ятник Т. Г. Шевченку (1961 рік, скульптор: М. Ковтун) та меморіальну дошку на честь проїзду посольства Московії до Переяслава на переговори з Богданом Хмельницьким у грудні 1653 року.

Оглянувши все це ми повернулися до села Брагінці, а потім взяли курс на Білоцерківці (церква у них справді біла). Далі звернули на Старий Биків. Переїхали міст через річку Супій і опинилися у Новому Бикові. Тут збереглася пам'ятка архітектури початку ХІХ ст. – Успенська церква. Вона була побудована в 1801-1804 роках на замовлення К. Г. Розумовського (більш докладно - моя розповідь "Храми близнюки"). Залишилося оглянути палац Майєндорфа, але погода почала псуватися: небо затягли хмари, виривався дрібний дощ, та й час уже був пізній, близько 6 годин вечора (а осінню темінь настає доволі швидко), і було ухвалено рішення про швидкісний марш-кидок додому. Їхали знайомою дорогою через село Макіївка. І хоча крейсерська швидкість була в середньому 25-27 км/год (більше не дозволяла якість дорожнього покриття) останні 15 кілометрів їхали при світлі зірок та ліхтарів. Далі, як завжди, огляд фото...