Мої подорожі: Руїни Михайлівської церкви

У цій статті розповім про людське невігластво, розгильдяйство та байдужість. У селі Чемер є напівзруйнована дерев'яна Михайлівська церква. Збудували її у 1888 році. Раніше на її місці стояла інша церква, теж Михайлівська. Ще наприкінці минулого століття вона була в більш-менш задовільному стані і її ще можна було б відновити, але жителі села вирішили поставити собі церкву на новому місці, а стару закинули, при цьому влаштували навколо неї величезне сміттєзвалище. І все це прямо за будівлею сільради. Зараз похмурі руїни Михайлівського храму приховані в густих непролазних хащах. Залишки даху прикривають лише притвор храму. Стіни, що залишилися беззахисними перед атмосферними опадами, почорніли та майже повністю прогнили. Хоча ще можна розгледіти окремі розписи на стінах і прочитати імена їх авторів: це зображення Архангела Михайла написане "Радістю Данила Шиша" та Архангела Гавриїла - "Радістю Димитрія Дорошенка". Також над вікнами місцями залишилися різьблені лиштви... Але ж замість почорнілого напівзруйнованого храму-примари, Михайлівська церква могла б стати безцінною пам'яткою історії, оскільки побудована на місці більш ранньої дерев'яної, теж Михайлівської церкви, в якій, ще будучи пастухом, співав Олексій Розум - майбутній граф, фельдмаршал і фаворит імператриці Єлизавети Петрівни. Адже якби на Різдво 1731 року полковник Федір Вишневський не зайшов у ту церкву, не почув би прекрасний голос Олексія, що втік від батька-п'яниці, в сусіднє село і став співчим у церковному хорі, не було б захоплюючої казки "Про простого пастуха і прекрасну принцесу"... На жаль, нікого ні в Козелецькому районі, ні на Чернігівщині не турбує доля старовинної дерев'яної церкви, що руйнується в глибокому запустінні...